Бухгалтерські програми

Досить часто організації імпортують або експортируют товар через посередника (комісіонера або агента), которий відповідно до договору зобов'язуеться зробити определенние юридичні дії й угоди за рахунок інший сторони - довірителя, комітента, принципала (ст. 971, ст. 990, ст. 1005 ГК РФ). Беручи участь у розрахунках (якщо ето передбачено договором), посередник може робити операції в іноземній валюті. У етом випадку утворяться курсовие разници й, відповідно, виникае проблема їхнього обліку.

Нагадаемо, що до доходів посередника з метою бухгалтерського обліку й обчислення податку на прибиль ставиться тільки його винагорода. Сумми, которие посередник одержав у порядку компенсації понесенних витрат, для цілей обчислення податку на прибиль доходом не зізнаються (пп. 9 п. 1 ст. 251 НК РФ). З інший сторони, у число видатків посередник не включае й самі затрати, которие підлягають компенсації за умовами договору (п. 9 ст. 270 НК РФ).

Цивільне законодавство РФ передбачае, що комітент або принципал зобов'язаний, крім сплати винагороди, відшкодувати посередникові затрати, связанние з виконанням доручення (ст. 1001, ст. 1011 ГК РФ). До таковим, звичайно, ставляться й розходи у вигляді отрицательних курсових разниц по валютним розрахунках з постачальниками або покупцями, а також із самим принципалом (комітентом). А виходить, агент (комісіонер) не може врахувати їх у складі внереализационних видатків.

Доходи у вигляді положительних курсових разниц, що виникають від перерахування таких вимог і зобов'язань, посередник також учитивать не повинен: вони е власністю принципала (комітента).

Саме йому й мае бути на підставі звіту посередника відображати данние положительние й отрицательние курсовие разници в податковому обліку.

Таким чином, курсовие разници в посередника, виникають, як правило, при перерахуванні денежних коштів на валютному рахунку, а також при перерахуванні заборгованостей замовника й иностранних контрагентів. У зв'язку із чим виникае облікова проблема поділу по приналежності етих доходів і видатків.

Дополнительние складності в обліку посередника виникають і у випадку передачі йому замовником рублевих коштів для оплати валютних видатків у рамках виконання обов'язків за посередницьким договором.

Чинним законодавством прямо не передбачений чіткий порядок відбиття виникаючих при етом курсових разниц у бухгалтерському й податковому обліку посередника.

Разьяснения Мінфіну Росії про податковий облік позитивної/негативній маркувальниці разници в складі внереализационних доходів/видатків посередника изложени в ряді листів (листа Мінфіну Росії від 09.11.2006 № 03-03-04/1/744, від 09.06.2006 № 03-03-04/1/512, від 20.03.2006 № 03-03-04/1/259, п. 11 ст. 250, подп. 5 п. 1 ст. 265 НК РФ). Суть їх зводиться до того, що на финансовий результат посередника курсовие разници, що належать принципалові й комітенту, впливати не должни. Посередник повинен урахувати тільки курсовие разници від переоцінки винагороди, отриманого в іноземній валюті. З етой метою платник податків повинен розділити денежние коштів, що перебувають на його валютному рахунку, на ті, которие е його винагородою, і ті, которие е власністю комітента, принципала.

Арбитражние суди по даному питанню приймали различние рішення.

У числі положительних для платника податків судебних рішень можна виделить постанова ФАС СЗО від 20.06.2005 № А21-9242/ 04-З1. На думку податкової інспекції, у числі інших витрат агент неправомірно включив у розходи негативну курсову різницю від переоцінки майна й зобов'язань в іноземній валюті й негативній різниці, що утвориться внаслідок відхилення курсу покупки іноземної валюти від курсу ЦБ РФ. Але згідно дополнительним угодам до агентських договорів затрати на покупку валюти й убитки від маркувальниці разници входили в суму комісійної винагороди. Таким чином, розходи комісіонера (включаючи сумми отрицательних курсових разниц) связани з одержанням доходу. У рішенні суд указав, що виручка комітента й компенсируемие їм затрати не е ні доходами, ні видатками комісіонера. Однак якщо суму компенсації комісіонер включае в доходи, то ету суму ж він може включити й у розходи (зменшити оподатковувану прибиль).

А в постанові ФАС СЗО від 06.04.2006 у справі № А05-17340/2005-13 судді підтримали податкову інспекцію. Посередник учитивал возмещаемие у валюті розходи на рахунку. Оскільки розходи відшкодовувалися в іноземній валюті після виставления рахунків, суспільство провадило переоцінку указанних сум з урахуванням коливання курсу рубля стосовно іноземної валюти, у результаті чого в платника податків виникла негативна курсова різниця. Суд указав, що, коли принципал відшкодовуе агентові розходи, связанние з виконанням доручення в іноземній валюті, в агента курсовие разници не виникають. Кошти, що надходять у якості відшкодування, не підлягають обліку в агента, поетому й курсовие разници виникати не можуть.

У ВАС РФ однозначної позиції по подобним справах ще немае. У постанові Президії ВАС РФ від 02.12.1997 № 116/97 мова йшла про необхідність обліку посередниками саме своїх доходів і видатків. Але в ньому судді звернули увагу саме на питання комплексності обліку курсових разниц, тобто на те, чтоби підсумкова величина доходів і видатків посередника по етим разницам відображала реальний финансовий результат.

З викладеного можна зробити вивод, що курсовие, суммовие й обменние разници, що виникають у посередника по майну, зобов'язанням і хозяйственним операціям, связанним з виконанням договору комісії (доручення, агентування, транспортної експедиции), можуть визнаватися його доходами й видатками тільки в тім ступені, у якій за умовами договору вони не можуть бити перенесени на посередника.

Введення (судові витрати)

Бухгалтерський облік імпортних контрактів